"Розсіяна" увага, або чим шкідлива багатозадачність для навчання і саморозвитку.

Багатозадачність - термін, що виникає і слугує для характеристики роботи центрального процесора, передбачає здатність ефективно виконувати кілька операцій одночасно.
"Цифрове покоління", покоління "альфа", "Z", або т.з. "цифрові від народження" імпліцитним шляхом, або, як кажуть, "з молоком матері" перейняли й адаптували цю характеристику до власного становлення і розвитку. Оточені з раннього дитинства екранами найрізноманітніших гаджетів (від смартфону до епл вотч), не розрізняючи "віртуальний (цифровий) світ" і "стару добру реальність" - теперішні школярі принесли цю навичку в освітній процес.
Звиклі і терпимі до виконання декількох задач одночасно, як то: перегляд трейлеру фільму, прослуховування нового треку, спілкування з друзями в чаті з поряд ввімкненим телевізором чи дорослим (мамою, братом), що "фонить".
Такі "цифрові" здобувачі освіти намагаються перенести комфортний для них темп і спосіб роботи у процес шкільного навчання. Зі своєї кімнати у шкільний клас, де "друг із чата" - однокласник, не присилає "розгніваний смайлик", а штурхає в спину(вважаючи це ще однією формою спілкування), де розв'язання матаематичних задач і хімічних рівнянь потребують "трішки більше" зусиль ніж прегляд мерехтливого відео і прослуховування малозв'язаних між собою слів і звуків сучасних музичних композицій. А "дорослим, що фонить" - тепер виступає вчитель, який "ще раз і ще раз нагадує на потребі зосередити увагу!". А вона - увага, й так у наших дітей працює на межі можливого. Адже чати, відеоролики, музика, ігри вдома не залишились, вони тут у класі, на уроці (вид і форма якого не змінювались багато десятиліть).
І тут, не хотілося б розчаровувати наших "маленьких геніїв", але таке життя, справа виявляється в тому, що наш природний "процесор" (мозок називається) дещо обмежений в плані багатозадачності. На відміну від принципу роботи комп'ютерної програми, де попередньо чітко встановлені необхідні результати діяльності, за умов їх не виконання вона або витрачає більше часу, або взагалі "висне" до перезавантаження. Наш мозок вигадав свій механізм відповіді на завдання, що викликає труднощі - залишити до "кращих часів", які, як ми знаємо, можуть і не настати.
Що ж ми маємо, для прикладу, на кінець тижня роботи такої "багатозадачності"? Ось залишене рівняння з алгебри, покинутий проект з історії, непочатий параграф з біології, недочитаний роман з літератури, і, звісно, сотні й тисячі мб трафіку (і 99 % з них не "по предмету", щоб ви мені не говорили).
А що робити, щоб змінити ситуацію, що склалася? Треба подумати, треба подумати. І мені, і вам.
(c) vmituvchitus

https://www.facebook.com/vmituvchitus/

Творчо-професійний звіт вчителя історії

Презентація

Вікторина до 100-річчя Дня Соборності

Українська революція 1917–1921 років повернула нашу батьківщину на мапу світу. Після століть бездержавності українці створили власний парламент, уряд, військо, академію наук, здобули міжнародне визнання. Нинішні символи України – синьо-жовтий прапор, тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна” обрані державними ще тоді.

Революція стала уроком: що треба і чого не слід робити для творення держави. Чи засвоїли ми його? Чи достатньо знаємо про ті буремні роки? Перевірити допоможе пропонована гра.

Українська революція від "А" до "Я"

Доповідь на методичній районній сесії

Прийоми і методи використання історичного гумору

на уроках історії та в позакласній роботі

Актуальність впровадження новітніх технологій у навчання історії зумовлене тим, що модернізація освітнього простору є нагальною потребою сьогодення. Адже сучасне життя потребує активної творчої особистості. Не можна опиратися лише на широко розповсюджені в практиці навчання методи, необхідні нововведення. Сьогодні на уроках історії все частіше використовують нетрадиційні засоби й методи навчання, зокрема все частіше використовуються плакати, карикатури, реклама. Все частіше на уроках історії вчитель використовує гумор, адже відомо, що гумор стає показником динамічної пружності людського розуму і фантазії.

Найбільша небезпека для вчителя історії – зробити свій предмет нудним! Адже історія не має сприйматися учнями як щось чорно-біле, нецікаве та неживе. А якщо використати інтернет-меми для пожвавлення звичайного уроку історії? Вони, з одного боку, можуть містити інформацію з програми, а з іншого – стимулюватимуть цікавість до історії та всього, що з нею пов’язане.

Карикатура – візуальне джерело, засноване на гуморі або іронії. Це надзвичайно виразне візуальне джерело. Цінність карикатури в тому, що вона віддзеркалює настрої людей певної епохи. Але не слід забувати, що використовувати карикатурні зображення перелічених епох слід обережно. Адже учні далекі від уявлень та символів тих часів та гумористичних традицій різних народів. Художник-карикатурист виходить з того, що глядач повністю знайомий із проблемою, якій присвячена його робота. Тому вчитель має або використовувати карикатури із загальновідомими образами, або надавати учням додаткову інформацію для повного розкриття змісту джерела. Це вимагає від учителя додаткової підготовки. Якщо говорити про історичну інтерпретацію, то важливо пам’ятати, що художник-карикатурист рідко буває об’єктивним. Найчастіше у своїй роботі він спирається на певні вже існуючі стереотипи.

Використання афоризмів на уроках історії - це один із засобів підвищення мотивації навчальної діяльності. Учитель використовує їх під час оргмоментів та відповідно до спонтанних ситуацій, що виникають на уроці. Наприклад, під час контрольної роботи епіграфом на уроці можна використати вислів Ж. Руссо: «Працюй для того, щоб насолоджуватися». Під час розв’язування історичних задач - «Коли задачу розв’язує хтось інший, усе легко, коли розв’язуєш сам - нічого не виходить» (Леонард Ейлер).

Захід до річниці Української революції

Позакласний захід відзначення 100-річчя Української революції

для 9-11 класів

З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності Президентом України 22 січня 2016 року підписано Указ № 17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років”, яким 2017-й проголошено Роком Української революції.

Термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Таке означення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка й інших діячів доби. Радянська історіографія викорінювала цю дефініцію, й на події в Україні поширювала поняття “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Водночас українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні. 

 Сергій Єфремов: “Добре оборудована і поставлена українська школа далеко, безмірно більше може дати для справи політичної автономії, ніж сотні найкращих демагогічних трактатів. Кілька поколіннів, переведених через рідну школу, дадуть таку міцну й непохитну відпору до наших політичних демагогів, якої не створити всякими гострими заходами”.

Памятка роботи з історичним дерелом

Другой взгляд

Вся история человека отмечена его борьбой с природой. В какой-то момент  человек в такой мере разовьет природные источники производства, что антагонизм между человеком и природой наконец будет устранен. В этот момент предыстория человечества закончится и начнется подлинно человеческая история. 

Эрих Фромм "Марксова концепция человека"