Доповідь на методичній районній сесії

Прийоми і методи використання історичного гумору

на уроках історії та в позакласній роботі

Актуальність впровадження новітніх технологій у навчання історії зумовлене тим, що модернізація освітнього простору є нагальною потребою сьогодення. Адже сучасне життя потребує активної творчої особистості. Не можна опиратися лише на широко розповсюджені в практиці навчання методи, необхідні нововведення. Сьогодні на уроках історії все частіше використовують нетрадиційні засоби й методи навчання, зокрема все частіше використовуються плакати, карикатури, реклама. Все частіше на уроках історії вчитель використовує гумор, адже відомо, що гумор стає показником динамічної пружності людського розуму і фантазії.

Найбільша небезпека для вчителя історії – зробити свій предмет нудним! Адже історія не має сприйматися учнями як щось чорно-біле, нецікаве та неживе. А якщо використати інтернет-меми для пожвавлення звичайного уроку історії? Вони, з одного боку, можуть містити інформацію з програми, а з іншого – стимулюватимуть цікавість до історії та всього, що з нею пов’язане.

Карикатура – візуальне джерело, засноване на гуморі або іронії. Це надзвичайно виразне візуальне джерело. Цінність карикатури в тому, що вона віддзеркалює настрої людей певної епохи. Але не слід забувати, що використовувати карикатурні зображення перелічених епох слід обережно. Адже учні далекі від уявлень та символів тих часів та гумористичних традицій різних народів. Художник-карикатурист виходить з того, що глядач повністю знайомий із проблемою, якій присвячена його робота. Тому вчитель має або використовувати карикатури із загальновідомими образами, або надавати учням додаткову інформацію для повного розкриття змісту джерела. Це вимагає від учителя додаткової підготовки. Якщо говорити про історичну інтерпретацію, то важливо пам’ятати, що художник-карикатурист рідко буває об’єктивним. Найчастіше у своїй роботі він спирається на певні вже існуючі стереотипи.

Використання афоризмів на уроках історії - це один із засобів підвищення мотивації навчальної діяльності. Учитель використовує їх під час оргмоментів та відповідно до спонтанних ситуацій, що виникають на уроці. Наприклад, під час контрольної роботи епіграфом на уроці можна використати вислів Ж. Руссо: «Працюй для того, щоб насолоджуватися». Під час розв’язування історичних задач - «Коли задачу розв’язує хтось інший, усе легко, коли розв’язуєш сам - нічого не виходить» (Леонард Ейлер).

Захід до річниці Української революції

Позакласний захід відзначення 100-річчя Української революції

для 9-11 класів

З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності Президентом України 22 січня 2016 року підписано Указ № 17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років”, яким 2017-й проголошено Роком Української революції.

Термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Таке означення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка й інших діячів доби. Радянська історіографія викорінювала цю дефініцію, й на події в Україні поширювала поняття “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Водночас українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні. 

 Сергій Єфремов: “Добре оборудована і поставлена українська школа далеко, безмірно більше може дати для справи політичної автономії, ніж сотні найкращих демагогічних трактатів. Кілька поколіннів, переведених через рідну школу, дадуть таку міцну й непохитну відпору до наших політичних демагогів, якої не створити всякими гострими заходами”.